Святий Франциск (як не дивно), зі своєю зневагою до володіння та культом бідності, з’явився акурат напередодні зародження ідеї суспільства споживання. Якщо хтось думає, що ідея ця – утвір нещодавній, дуже помиляється. Зламний час – Християнське Відродження (ХІІ–ХІІІ ст.), після котрого почалася та поступово наростаюча (спочатку латентна, а потім і явна) споживацька мобілізація, “глибока мутація в екології людського роду” (Ж. Бодріяр), вибух котрої маємо нагоду спостерігати зараз. Перші ж ластівки були пущені у небо італійським Ренесансом, з його культом античних предметів та пристрасним колекціонуванням різноманітних дрібниць (з вишньої точки зору). Ренесанс – це світанок “часу речей”. 

Отже, можемо вважати святого Франциска за супро(ти)вісника нашого речелюбного часу.