(Утопія спозаранку)



Птахи крилами постирали крейдяний візерунок хмар,
нічого не втрималося на сій блакитнавій небесній стільниці. 
Хіба що непокраяне огненне ябко. 
Небо тепер – tabula rasa, 
пиши ж тепер на ньому що заманеться, 
перетвори його на єретика. 
І покрай те сонце-ябко, 
пригости кожного злидаря 
немилосердним щастям, 
безлітосною радістю.