А якщо все навпаки? При умові, що перевтілення – правда-істина. Раптом ті, хто прожив достойне життя отримують не краще наступне, а гірше, жорсткіше, з більшим набором труднощів та випробовувань. Як в грі, коли наступний етап складніший за попередній. І на останні рівні (якщо такі існують і не йдеться про гру з нескінченою перспективою) вдається потрапити вмілим, сильним, розумним, тим хто пройшов через море віртуального болю та анімованих страждань, навчившись вирішувати складні завдання. Найвищі рівні завжди справжнє пекло пекельне. З різницею, що в людському житті біль реальний і страждання не намальовані (принаймні ми так вважаємо). І навспак: люди з легким, в міру безболісним, щасливим життям, улюбленці фортуни – це ніхто інший як гравці-початківці, або ті, хто застряв на перших рівнях надовго. Ті ж, хто досягнув блаженства/просвітлення, просто знайшли пролазку, збій у програмі. Вони поза грою, система їх не бачить. Їм не потрібно перевтілюватися і продовжувати цю боротьбу заради боротьби, без смислу, що виходить за її межі. Хоча, все це може мати вищий сенс, про який дізнаються лише гравці найвищих рівнів. Життя котрих – тотальна мука, боротьба та складні життєві (етичні) кросворди, про нього навіть думати боляче.
