Декілька років тому, підчас відвідин однієї з книжкових крамниць Львова, мені впала в око листівка, на якій дуже дрібним шрифтом було надруковано наступне: “Цей текст датують 1692 роком. Знайдено його було серед інших документів в одній старій церкві Балтимора. Автор невідомий”. Далі йшов перелік так би мовити напучувань як стати щасливим. Або ні, краще так: як намагатися стати щасливим. Мені зразу сподобалась тональність цих настанов. З часом я переконалася в їх правдивості. Відтоді листівка ця подорожує з одного мого щоденника до іншого, аби бути завжди під рукою, коли в цьому виникає потреба…
І досі чомусь здається мені, що переповідати ці приписи слід тихо, майже пошепки.
Коли будете читати, уявіть, що слова ці ви чуєте з вуст людини, яка вам по-справжньому дорога (не важливо де вона зараз, і чи ще жива). Згадайте її обличчя, гляньте у вічі. Уявіть, що вона посміхається. Пригадайте як звучить її голос, як звучав би її голос про розмові пошепки. Слухайте уважно.
“Крокуй спокійно серед гамору та поспіху – пам’ятай, який мир може бути у тиші. Наскільки це можливо, не зрікаючись себе, зберігай добрі стосунки з людьми.
Спокійно і ясно проголошуй свою правду, слухай також те, що кажуть інші, навіть якщо вони говорять не надто розумно, – бо й у цьому є якийсь сенс.
Якщо порівнюватимеш себе з іншими, можеш стати гордим або зневіреним, бо завжди були й будуть гірші й кращі від тебе.
Радій як зі своїх успіхів, так і з планів.
Якою б скромною не була твоя праця, виконуй її самовіддано і добросовісно. Повір: це справжня цінність проти мінливої долі.
Будь обережним у своїх починаннях, бо світ цей сповнений оман.
Але нехай це не заступить тобі справжніх чеснот: багато людей прагнуть високих ідеалів, а життя усюди сповнене геройства.
Будь собою й не опирайся почуттям. Не будь цинічним у любові, бо серед черствості й розчарувань вона єдина вічна як трава.
Приймай спокійно все, що несуть зі собою літа, без гіркоти полишай те, що дарувала молодість. Зміцнюй силу духу, щоб у несподіваному нещасті стали для тебе щитом.
Лише не віддавай себе на поталу витворам уяви: багато-бо страхів породжують нудьга та самотність.
Дотримуйся необхідної дисципліни, але вмій бути лагідним до себе. Пам’ятай: ти дитина Всесвіту і маєш право бути тут не менше, ніж зорі й дерева. І чи зрозуміло це тобі, чи ні – повір, що світ цей є таким, яким повинен бути.
Отож, будь у мирі з Богом, щоб ти не думав про Його існування, чим би не займався і якими б не були твої прагнення. У вуличному гаморі, у метушні життя збережи спокій душі.
З усіма своїми пастками, втомою і втраченими мріями цей світ усе ж чудовий.
Будь уважним і намагайся бути щасливим”.
