(Утопія спозаранку)
Птахи крилами постирали крейдяний візерунок хмар,
нічого не втрималося на сій блакитнавій небесній стільниці.
Хіба що непокраяне огненне ябко.
Небо тепер – tabula rasa,
пиши ж тепер на ньому що заманеться,
перетвори його на єретика.
І покрай те сонце-ябко,
пригости кожного злидаря
немилосердним щастям,
безлітосною радістю.

Немає коментарів:
Дописати коментар