Прогнози щодо грандіозних змін у повсякденній лікарській практиці, на котрі слід чекати в недалекому майбутньому, з’являються далеко не вперше. На початку минулого століття, у 60-ті роки, згодом – у 70-ті не раз мовилося про майбутній занепад самого фаху. Мовляв, він втратить свою первинну, базову функцію: лікар стане непотрібним, від сили – виступатиме як посередник. Вся робота ляже на плечі/плати розумних діагностико-терапевтичних машин. Замість терапевта – робот, замість лікарні – щось на кшталт заводу-клініки, де – у конвеєрний спосіб – повертатимуть втрачене здоров’я розумні машини. Тепер футурологи знову взялися проговорювати такий сценарій, до того ж – як щойно створений (користуючись, вочевидь, короткою культурною пам’яттю споживачів інформації, або ж самі виявилися враженими культурною амнезією). Правда ж у тому, що жоден з прогнозів – ні консервативний (нічого кардинально не зміниться, лишень технічно присмачиться), ні радикальний (зміниться буквально все) – не справдиться. Реальність знову поставить підніжку усім провидцям. Буде якось по-іншому, не так як мовилося у цих новоспечених субститутах утопії, котрі насправді – recycled.