В епіцентрі катастрофи панує найелементарніше, вегетативне
теперішнє. У катастрофічного мислення головоломні порахунки з майбутнім, зарубки
на серці закривають котрісь там з його горизонтів, роблять ті невидимими. Життя все ще зберігає запас свободи, хоча й лічиться за
сонячним та місячним календарем заразом. З’являється спокуса зображати речі схематично,
зводячи все до одного знаменника, пориваючи з тягучим реалізмом об’єктів. Щастя прочувається як щось надзвичайно повільне та
редуковане, тішить ‒ найпримітивніше, щось невигадливе, простацьке, неоковирне;
помічаєш лет кожного листка, що падає з дерева, і це летіння наповнює серце-медузу
невимовною втіхою, причину котрої годі собі пояснити.
субота, 29 жовтня 2022 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Descendants from Goro Fujita on Vimeo.

Немає коментарів:
Дописати коментар