Достославні мужі легко можуть стати катами, якщо втраплять до системи, що обмежуватиме їх, спонукатиме до дій, які їм видавалися раніше нестерпними. Бо преславні мужі  вірять у свою непомильність, їхні звитяги призвичаїли їх до таких вірувань: вони керують світом – не світ ними. Одиниці можуть вистояти, але таки – можуть. (Ті, що мислять про себе як про окремішню душу, що подорожує світом/світами, і що рішення – за ними, але не завжди. Вони пильно фіксують/видивляються, коли те не завжди трапляється, коли світ їх таки непомітно впокорив, і вони були ув’язнені волею інших, не помітивши спершу цього. Найбільше чого бояться – досконалої неволі, котра являється як найбільш досконала свобода і безкрає владарювання.) 

Є й такі, котрі думають, що всі ми бранці один одного. Банальна і зловісна думка.