(Про біологізаторські ідеї тепер мислять як про різновид пошуку полегшення, хоча раніше було навспак – їх приймали як прояв особливої мужності. Мовляв, коли твоє існування звужується до меж тваринного тривання, і ти про це знаєш (приймаєш і навіть відстоюєш), то глибшої, інтенсивнішої мужності не розшукати. Тим, хто боронили ті ідеї спершу, й справді власна позиція видавалася надзвичайно відважним самостоянням, і лише згодом ми дізналися правду: більшого боягузтва годі знайти. Є такі прояви мужності, котрі насправді є нічим іншим, як надійним сховком, за котрим переховуються різного штибу невідважні, боягузи, легкодухі. Бути смертною твариною значно простіше, вільготніше, аніж вінцем божого творіння з несмертельною душею.) 

(Для Ніцше ідеали, поезія, істина зшиті, сфабриковані, зіштукарині, як одежа, котру носимо, чи речі, котрими користуємося, у них немає витоків. В «Генеалогії моралі» – отой знаний відтинок про подобу грандіозної майстерні з фабрикування ідеалів, чи у «Веселій науці», пасажі про поезію як виробки, homemade articles. А раз все штукарство, то чом би безвідповідально не повеселитись, чом би не повикаблучуватися, не перештукарити всіх: шити одежу визволення за лекалами гамівної сорочки. Його думка – в цьому.)