Меланхолія святого Патрика/Меланхолія святого (псевдо)Патрика 

"і як же мені приземлитися
як врятуватися
ego, Patricius, peccator rusticissimus
et minimus omnium fidelium
et contemptibilissimus apud plurimos
і душа моя в небесному озері 
числиться потопельником
як же мені приземлитися
як припнутися серцем до цієї 
юдолі як заново навчитися ступати нею
де взяти ковзани сили тяжіння
для розважливих кроків земних
як упасти додолу камінням осіннім яблуком
покотитися загубленою горошиною
покотитися надщербленою намистиною
торкнутися денця світу
станцювати на денці світу
скоштувати його пилюку
скуштувати його неправду
і мати це за життєву мудрість
мовлю собі щодня
мовлю собі ти глиняний свищику
котрого Бог зліпив з глини 
і подув
кажу собі прах до праху
глина до глини Патрику
кажу собі чого квилиш
стань розважливим
врятуй себе видобудь душу свою 
з тієї небесної трясовини
позбудься викинь те 
мереживо небесної туги що 
носиш у потаємній кишені
серця і не пряди його більше мовчанкою
і самотністю послухай-но серденько
заведи курей
приземлися"
((але всі ті вмовляння
наче втомлений голем
на тонесеньких глиняних
ніжках що у трясці нервовій
витанцює тарантелу 
жалюгідні жалю гідні бо))
"ego, Patricius, peccator rusticissimus
одначе душа моя у Небесному озері 
одвіку – за потопельника".

1 січня 2018